(no subject)

[kshiarvenn]

«Я не знаю, як та Наталя дає собі раду.
У чужій країні, сама із грудним дитям.
Я нізащо би так не змогла» - думає собі Влада.
І шле Наталі двісті доларів на «маніграм».

«Я не знаю, як та Влада стільки встигає:
два проєкти, лекторій онлайн, ще й скуповує медицину,
відправляти на фронт» - думає собі Рая
І спішить після роботи розім‘яти Владину спину.

«Я не знаю, як ця Рая все це виносить:
Поранені хлопці, стільки горя перед очима.
Після зміни - масаж» - дума Олена - «всім, хто лиш просить.» -
І шиє розгрузку для Раїного вітчима.

«Я не знаю, звідки сили в тої Олени!
Цілий цех вже у неї: шиють усе для фронту.»
Мислить Оксана й пакує сувої зелені
З кулмаксу й ріпстопу і робить для Олени фото.

«Не дивно, що ця Оксана зірвала спину!
Вдень - на ягодах, а вечорами і зрання
Вчить польську, втішає дітей, шукає і відправляє тканину.» -
Подумала, везучи передачу Оксанину Таня.

«Як ця Таня, не знаю,триматися тільки може.
Взад - вперед через митниці переганяє машини.
По дві доби не спить, уже навіть на тінь не схожа» -
Дума, укривши сплячу Тетяну Марина.

«Як Марина так може жити з дверима навстіж?
То із Харкова в неї живуть, то ночує водій - львів‘янка.
І копійки ж не візьме» - думає собі Настя
І на сходах Марининих ставить сметани банку.

«Я не знаю, як ця моя Настя так вміє:
Худоба, городи, батьки, та ще й діток троє!» -
Думає тепло про посестру Марія
І притискає до щік
новенькі
холодні
набої.
Людмила Горова (с)
Оригинал записи на Дыбре