Я вже розповідала, як лазила по секу в пошуках кюлотів. А замість них знайшла інші штанці.
Так от, історія має продовження, бо в п'ятницю я знов пробігала повз сек. І зайшла. А вештаючись там, усвідомила, що вдома сиротинкою лежить синій капелюх.
Тому Кши прихопила чоловіче пальто такого ж синього кольору, як і капелюх. І вау, все склалося.
Сьогодні в мене лапки,
( фото ) але той лук, який склався, мені дуже подобається.
Але те все приказка - а казка в тому, що Кши вирішила піти вигулювати (
не)нові пальто та капелюх на виставку-ярмарок самоцвітів, ну а щоби не йти туди безцільно
і не витратити купу грошей, яких і так нема, зайшла по дорозі в Монпасьє та взяла там дві здорові булавки кольору червоної міді (ну бо моносережка в мене теж червоної міді, плюс руда шкіра на сумці та чоботах) та декілька мідяних вісюлек. І вирішила накрафтити підвісків на тих булавках з тим, аби начепити їх потім... та кудись начепити.
Походила, подивилася, помилувалася різьбленими на камені а-ля камеями - але взяла ванадиніт, гарний правильний кристал пірита, дві бусини сірої пемзи та два шматочки чорного тектита.
І - неочікувано для себе - зуб акули.
Вдома ще всяких цяцьок розкопала - і вийшло дві великі булавки з підвісками, одна типу "все з вогню" бо там вулканічні прибамбасики та рудий ванадиніт, а друга "все з води-землі-дерева".
Оригинал записи на Дыбре