Вчора після балістики я на адреналіні попрацювала, потім о 7 ранку відпідорасила кухню до блиску та чистоти операційної, а потім ноги в руки та побігла на стайню. І потім ще всяке - на тлі аварії в еелектромережі.
Але сьогодні схоже трохи відходжу, бо зранку після занять відрубилася та прокинулася близько 9. Котособаки, святі душі, спати не заважають. То сьогодні вже вирішила тренку пропустити - може, схожу в парк пофоткати осінь, якщо не буде дощу.
"А ви не хотіли б мене трошки виручити? - трохи ніяково пита мене продавчиня нашої місцевої маленької крамнички, куди я часом зранку ходжу по тістечка до кави. - Візьміть, будь ласка, один апельсин. А то я вчора замість 2кг замовила 20. То тепер прошу всіх своїх по змозі брати апельсинчики".
Звісно, взяла пару помаранчиків, вони хороші. Іду додому - стоять хлопці з ДСНС (частина у нас тут поруч), п'ють каву, їдять апельсинчики. Вітаємося.
А потім, ледь встигли ми поснідати - знов тривога, та йбнрснявий дрон впав у двір неподалік 😣. Не знаю, чи встигли хлопці каву допити.
Оригинал записи на Дыбре